На території с. Угороники (зараз ця частина села належить до с. Баб’янка) стоїть старенька церква. Над вхідними дверима вирізьблена дата освячення – 6 травня 1752 р. Місцеві старожили із покоління в покоління передають розповідь про Свято-Михайлівський Угорницький монастир (пізніше згадується як Преображенський – від великого храму монастиря), і що саме ця церква збереглася із часів монастиря.

Первісне розташування монастиря було приблизно за півкілометра від теперішньої церкви, про що свідчать каталог середньовічних монастирів та церковна література XVII ст. На основі цих свідчень можна зробити висновок, що Угорницький Свято-Михайлівський монастир було закладено десь у першому десятилітті XVII ст. дідичем Адамом Балабаном, а впорядковано Іовом Княгиницьким (1550-1621), до якого Балабан звернувся у листі: «…єсть у моїй маєтності церковця мала святого Архістратига Михаїла. Я тебе задовольню всім, що потрібне, тільки спасайся і моли Бога за нас. А коли захочеш приймати братів однодумних, то я з дружиною своєю дамо вам потрібне, бо хочу мати в своїй маєтності богомольця і монастиря…».

За переданням у цей монастир у десятирічному віці попросився в ігумена дозволити прислуговувати братії Іван Желізо, – пізніше прп. Іов Почаївський(1551-1651). Є перекази, що ченці Угорницького монастиря облаштовували свої келії в печерах на крутосхилі річки Лопушанки (Опришини) за прикладом відомих Антонієвих печер Києво-Печерської Лаври. Правдивість передання засвідчує те, що місцевих мешканців колись називали «кляшторниками», тобто печерниками. Подібне аскетичне життя проводив ігумен Почаївської Лаври прп. Іов .

З метою відродження  молитовного життя на місці древньої православної святині було прийнято рішення відновити діяльність монастиря. Таке рішення було прийняте Священним Синодом Української Правосланої Церкви 26 лютого 2010 року (журнал №10).